ГоловнаМій профільРеєстраціяВихідВхід Вівторок
19.03.2024
14:56
Ви увійшли як Гість
Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS
Меню сайту
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 85
Теги
Фотоальбом НГУ
Україна. Друга світова.
Форма входу
 Любомир САГАЙДАК 
  Любомир САГАЙДАК -  колишній заступник командира реактивно-артилерійського дивізіона з політчасті 28 РЕАП.

          Не для кого не є великим секретом, що у кожного із нас в Афганістані була своя війна: у генерала і рядового, у льотчика і розвідника, артилериста і автомобіліста, у полкового кухаря і у шпитальної сестрички. Але всі ми, мабуть, на той час були переконані, що виконуємо інтернаціональний обовязок, захищаємо молоду афганську демократію, допомогаємо братньому афганському народу, бо таким був наказ тодішньої влади. На той час навіть ніхто й не роздумував правильний він чи ні, бо дуже чітко працювала ідеологічна машина в СРСР. Нам постійно стверджували про інтернаціональний обов'язок та загрозу світового імперіалізму, і ми сліпо вірили в торжество таких ідей та якусь найвищу справедливість.
      Війна - чудовий засіб для прозрівання сусупільства. Чим більше і частіше вона ставить тебе перед лицем можливої смерті, тим більше задумуєшься не тільки про те, щоби вижити, але й про те, за чиєю волею, раді якої мети опинився на чужій землі - на межі, де у будь яку хвилину від тебе може залишитися лише сталева бляшка  особистим  номером  і написом  "ВС СССР" ( та й то, якщо її зможуть знайти товариші).
         Ми були на війні в Афганістані. Хоча газети в СРСР писали, що ми знаходимося там на навчаннях. Від бойових та старших досвідчених офіцерів ми не раз чули, що полонені моджахеди часто заявляли: "До сих пір ще жоден завойовник н
е покорив Афганістан (навіть  Олександр Македонський не зміг). І що для кожного моджахеда - велика честь вмерти в бою з радянськими окупантами. І що кожен малюк і навіть камінь мріє вбити "шураві". Покидайте наш дім, ми самі наведемо тут порядок" .
       Не рідко звучала серед наших офіцерів  і така думка: " Вся ця бойня не має сенсу і нам потрібно забиратися звідси".
       Під кінець цієї військової компанії проти нашої армії вже воював майже весь афганський н
арод.
       Відомо безліч випадків, коли душмани жорстоко розправлялися з нашими солдатами: розбиті гранатометами голови, відрізані члени, простеляні руки, виколоті очі.

Пошук

Цікаве в мережі



Архів записів
Друзі сайту

Copyright www.ternsou.at.ua © 2024