Філь Євген Васильович народився 27 серпня 1960 р. в
с. Росоховатець, Підволочиського району, Тернопільської області. Був призваний
в Збройні Сили СРСР навесні 1979 року. Військовій справі навчався в Бердичеві,
де отримав звання сержанта, командира відділення.
27 грудня 1979 року були введені радянські війська
в Афганістан. Присутність чужоземних військ викликала опір народу. В той час
Комуністична партія пояснювала необхідність введення обмеженого контингенту в
Афганістан як виконання інтернаціонального обов’язку, тобто захист братнього
народу від американської агресії.
У січні 1980 р. Євгена Васильовича разом з іншими
солдатами перевели на службу до Афганістану. Із спогадів п.Євгена: „ Нас
відправили з Новоград –Волинського полігону до м.Овруч, Житомирської області, а звідти
поїздом – до Термесу (Узбекистан ), де дали зброю і спорядження, от тоді ми
зрозуміли, що це не жарти, це - війна. На війні
існують свої закони зі специфічним сприйняттям реальності, де перемагає бойова
дружба, взаємодопомога й підтримка, і на помилку ніхто не має права…З
Термесу літаком нас доправили до Баграму(Афганістан), а звідти машинами в Кабул
і одразу попали під обстріл. Я був зарахований у 180 мотопіхотний полк,
командиром відділення взводу артилерійської розвідки.
23 лютого я потрапив у перший бій, який
відбувся в самому Кабулі. Була задіяна бронетехніка, артилерія, авіація. Місто
умовно поділилось на старий і новий Кабул. Нова частина міста знаходилась під
контролем „душманів”. Щодо мирного населення,
то на контакт з ними необхідно було йти досить обережно, адже їхні подальші
наміри передбачити ніхто не
міг.
Проти нас
воювали всі: жінки,
діти,
старики включно. Їх боротьбу можна порівняти з
визвольною боротьбою ОУН-УПА в 40-50-х роках
Одним із найяскравіших спогадів п.Євгена була
листівка: „Я зараз пам’ятаю слова із неї , наче бачу ту листівку перед собою.
„Солдаты
!
Вы обмануты кремлёвскими фашыстами ! Ваши
отцы освобождали Европу , а вы вторглись в независимую страну -Афганистан!
Солдаты! Уходите
домой! Вас ждут матери , сёстры , жёны.
Мы не хотим Вас убивать! Уходите домой!...”
На підсвідомому рівні я зрозумів, що ми тут чужі ,
нам тут не раді і ніякі ми не визволителі. Листівку довелось спалити, щоб
уникнути покарання зі сторони особового відділу. ”
Сплинув час військової служби, неначе страшний сон,
залишивши відбиток у пам’яті на все життя.
Євген – один з тих, хто вернувся до рідної домівки.
До мирного життя поверталися не за роками змужнілі,
посивілі чоловіки, брати, сини, онуки позаду яких залишалися жорстокі будні
десятирічної війни, а попереду – адаптація до мирного життя. Дехто з тих, що повернулись з Афгану пішли в
кримінальний світ, дехто шукав розраду у спиртному та наркотиках, але Євген
Васильович, пішов іншим шляхом. Гарт війни та родинне патріотичне виховання
зорієнтувало на шлях боротьби за українську державність. Велика подяка за
підтримку і формування світогляду в той час бабці – Марії Ковальчук.
У 1989 році п.Євген вступив в Українську Гельсінську
Спілку, брав активну участь в громадсько-політичному житті, через що потрапив
під „пильне око” КДБ. Він не побоявся стати одним з перших афганців, хто
відкрито засудив дії керівництва СРСР, а саме: введення військ до Афганістану,
і визнав їх як окупаційні.
Філь Євген Васильович зараз проживає у
м.Тернополі, одружений, має юридичну освіту, є успішним підприємцем –
популяризує українську символіку та національні вироби, є активним громадським діячем, справжнім
патріотом своєї держави.
Статистика афганської війни
- Загальні санітарні втрати – 469685 чол. В тому
числі: загинуло – 15000 чол.; поранено і контужено – 53753;
захворіло – 415392; зникли безвісти – 417; покінчили життя
самогубством – 1739.
- Втрати техніки: літаків – 118; вертольотів – 333;
танків – 147; бойових машин – 1514; гармат, мінометів – 433;
командно-штабних машин і радіостанції – 1138; інженерних
автомобілів – 510; автомобілів вантажних і бензовозів – 11399.
- Ведення бойових дій в Афганістані обійшлося СРСР
у понад $30млрд.
- Підтримка прокомуністичного режиму обійшлася СРСР
у $8 млрд.
- Втрати афганського населення від війни – 1
млн.235 тис.чол. (близько 10% населення країни).