В новітній історії України багато питань залишаються не висвітлені в повній мірі, не дано оцінки деяким державотворчим процесам. А це потрібно робити з огляду на те, що саме глибокий аналіз дій та вчинків влади та її апонентів може підказати вихід на певному шляху розвитку.

Одним з цих питань є замовчування та необ’єктивне висвітлення діяльності такої державної силової структура, як Національна гвардія України. Вона була утворена з ініціативи офіцерів-патріотів, які вже в липні 1991 року були об’єднані в Спілку офіцерів України (СОУ) та за підтримки депутатів першого скликання Верховної ради України. Закон України «Про Національну гвардію України » пройшов з першого читання і був ухвалений в 4 листопада 1991 року. В ньому прописувалися функції та завдання Національної гвардії України .

Національна гвардія України (далі НГУ) є державний озброєний орган, створений на базі внутрішніх військ, покликаний захищати суверенітет України, її територіальну цілісність, а також життя та особисту гідність громадян, їх конституційні права і свободи від злочинних посягань та інших антигромадських дій.

Основними завданнями Національної гвардії є:
захист конституційного ладу України, цілісності її території від спроб змінити їх насильницьким шляхом;
участь у підтриманні режиму надзвичайного стану в порядку, передбаченому законодавством України;
участь у ліквідації наслідків аварій, катастроф та стихійного лиха;
формування в особливий період частин для охорони і оборони найбільш важливих державних об'єктів;
подання допомоги прикордонним військам у затриманні порушників державного кордону України силами частин, дислокованих
у прикордонних районах;
участь у бойових діях по відбиттю нападу ззовні та захисту безпеки України;
охорона дипломатичних і консульських представництв іноземних держав на території України; ( Абзац восьмий частини першої
статті 1 в редакції Закону N 2367-12 від 19.05.92 )
( Абзац дев'ятий частини першої статті 1 виключено на підставі Закону N 2367-12 від 19.05.92 )
участь в охороні громадського порядку. ( Частину першу статті 1 доповнено абзацом згідно із Законом N 2937-12 від
26.01.93 )

Національна гвардія України утворювалася на базі колишніх внутрішніх військ СРСР, це була перша і головна помилка в її формуванні, про причини цього буде далі. В умовах коли в спадщину Україні дісталася велика армада радянського війська, спецслужби вишколені на засадах беріївської ідеології, незабезпечене прикриття більшості своїх кордонів та інші силові структури, які аж ніяк не можна було визнати патріотичними, а де які з них взагалі вороже ставилися до молодої Української держави, а інші ще були в стадії утворення (прикордонна, податкова, митна). Головним критерієм добору до лав Національної гвардії України, крім звичайно фізичних параметрів, були: патріотизм, безмежна любов до своєї землі, своїм традиціям та звичаям. Активну участь у відборі кандидатів до лав національної гвардії брала Спілка офіцерів України, яка в той час мала великий вплив і авторитет та мала серед своїх членів депутатів Верховної ради. За ініциативи Спілки офіцерів України при Тернопільській обласній раді утворюється комісія про добровільний відбір чоловіків до лав Національної гвардії України. І ця комісія успішно працювала на протязі двох років, результатом її роботи було зарахування війсковослужбовців виходців з Тернопілля на службу до Національної гвардії України.

Безпосередньо в місті Тернополі Національна гвардія України дислокувалася на території та в приміщеннях колишньої школи комсомольського активу, або так званої, школи міжнародного співробітництва «Орбіта» зареєстрованої в Шевченківському районі м.Київа. До речі, цікавим аспектом цього було те, що з державного бюджету кошти за утримання підрозділу Національної гвардії перераховувалися на рахунки цієї сумнівної структури, яка утворилася на базі майна та коштів колишнього ЦК ВЛКСМ .

Першим її командиром, за поданням Тернопільської обласної організації СОУ був призначений підполковник Кононенко Леонід. Нажаль, Леонід Кононенко відійшов у вічність в травні 2010 року. Обласна організація СОУ з почестями, як і належить прощалася з своїм побратимом.

Другим командиром Тернопільських національних гвардійців був призначений підполковник Сергій Кульчицький, який в 1996 році був переведений до Івано-Франківська. І третім командиром окремого батальону спеціального призначення Національної гвардії України "Галичина" став автор цих спогадів: Варакута Олександр, який командував ним аж до розформування НГУ. За версією тодішнього президента Леоніда Кучми вона, Національна гвардія України, свої функції вже виконала, були утворені Збройні сили України, Прикордонні війська та й другі сило
ві структури держави.

Вишкіл в підрозділах Національної гвардії України проводився на історичних звитягах запорізького козацтва, українських січових стрільців та незчисленних прикладах патріотичного служіння Українській державі в часи визвольних змагань першої половини ХХ століття .

В перше в частинах Національної гвардії України з’являються капелани, які в своїх проповідях благословляли вояків на віддане служіння своїй нації. Зокрема капеланом Тернопільського окремого батальйону спеціального призначення «Галичина», був отець Дмитро (Лисак).

Гвардійці Тернопілля за невеликий історичний проміжок часу встигли зробити багато корисних місцевих, регіональних та державних справ. Зокрема, вони брали участь в прикритті державного кордону України з Молдовою, в проведенні спецоперації по боротьбі з контрабандою на тому ж таки українсько-молдовському кордоні та повернули в державний бюджет молодої України великі кошти. В 1996 році південні райони Тернопільської області потерпали від небувалої повені, гвардійці були першими, хто прийшов людям на допомогу. Вони дислокувалися в Бор
івському, Заліщіцькому, Чортківському, Монастирському та Бучацькому районах області.

А коли в 1998 році вже в Закарпатті трапилося катастрофічна повень Тернопільські національні гвардійці одними з перших були в Рухівському, Хустському районах де приймали активну участь в наданні допомоги потерпілому від повені населенню.

Крім цього, національні гвардійці, в тісній взаємодії разом з органами внутрішніх справ проводили заходи по забезпеченню правопорядку під час масових акцій в Тернополі та районах області.

Головним критерієм добору до лав Національної гвардії України була безмежна любов до своєї землі, своїм традиціям та звичаям. Активну участь у відборі кандидатів до лав національної гвардії брала Спілка офіцерів України, яка в той час мала серед своїх членів депутатів Верховної ради .

Чому в 2000 році виникло питання про ліквідацію Національної гвардії України? Питання політичне. Тому, що ця структура по-перше, не відповідала завданням влади того часу. По-друге, вона була незручною з різних точок зору іншим силовим структурам. Особливо це було відчутно під час проведення спец.операції по боротьбі з контрабандою на українсько-молдовському кордоні, де були задіяні майже всі силові структури держави . Коли митники з прикордонниками та МВС мали "узгоджувати " деякі аспекти з командирами підрозділів Національної гва
рдії, а це робити, звичайно, було не вигідно.

І нарешті, багатьом нашим владним чиновникам дуже кортилося угодити північному сусіду. Бо там не існувало такої структури, а ці чиновники всі свої дії звіряють з «старшим братом» і тим більше, сама назва Національна цим «українським» чиновникам не підходить. Вони воліли б її назвати і Республіканською, і Президентською, але тільки не Національною.

В даний час все предметніше піднімаються питання, щодо відновлення Національної гвардії України. Подаються декілька варіантів функцій та завдань гвардії, але найсумніше те, все це може призвести до простої зміни вивіски Внутрішні війська України на Національну гвардію України.

Після помаранчевої революції Спілка офіцерів України подавала свої варіанти відновлення Національної гвардії з наданням їй державних функцій, які зараз розподілені в таких структурах, як міністерств внутрішніх справ, надзвичайних ситуацій, прикордонної служби, служби державної охорони та інші.

Олександр ВАРАКУТА,

в.о.Голови Тернопільської організації СОУ, полковник Національної гвардії України