Чому  в житті обрали військову стезю?
Чоловік зобов‘язаний бути захисником своєї землі, Батьківщини.

Яка мета створення СОУ ? Хто і коли ініціював її створення?
 
Метою створення Спілки офіцерів України було створення національних Збройних Сил.
Процес створення Збройних Сил України має свою історію. Ініціаторами виступив Народний Рух України. Головою оргкомітету по скликанню установчого з‘їзду СОУ було обрано Володимира Муляву.

До оргкомітету увійшли: О.Ємець – Народний депутат України, В. Чечило голова колегії з військових питань Руху, підполковник В. Лазоркін – депутат Львівської обласної ради, полковник А. Кошіль – місто Київ, полковник О. Нижник – місто Вінниця, майор В. Пилипчук – місто Житомир, ст. л-т. С. Рудюк – м. Львів, капітан С. Колесник – місто Київ, І. Деркач – Народний депутат України, ст. л-т А. Русначенко – місто Київ.

Які першочергові завдання ставила перед собою Спілка.  Чи вдалося їх реалізувати ?

27-28 липня 1991 року українськими офіцерами – патріотами, ще за існування Радянського Союзу, створено Спілку офіцерів України (СОУ) - громадську організацію військово - патріотичного спрямування. Головою СОУ було обрано депутата Верховної Ради колишнього Союзу РСР – полковника В. Мартиросяна. Основною метою СОУ було визначено: "Консолідація зусиль офіцерів навколо української державотворчої ідеї та сприяння створенню професійних Збройних Сил України парламентсько-правовим шляхом". СОУ сприяла поверненню військовослужбовців Радянської Армії – українців до України, переймалася соціальним захистом військовослужбовців та членів їх родин, запобігала незаконному вивезенню за межі України військового майна та озброєння. Одразу, після свого створення, СОУ активно включилася в боротьбу за незалежність Української держави, виступила проти повернення тоталітарного режиму прихильників ГКЧП в Україні.
СОУ зробила великий внесок у створення законодавчої бази Збройних Сил України. Зокрема, її членами розроблено Концепцію оборони і будівництва Збройних Сил України, Концепцію Військово-Морських Сил України, Концепцію Соціально-психологічної служби Збройних Сил України, Закон України "Про оборону України", Закон України "Про Збройні Сили України", Закон України "Про Національну Гвардію України", Воєнну доктрину України, Закон України „Про соціальний захист військовослужбовців та членів їх сімей”, інші нормативно-правові акти. Багато й плідно працювали члени СОУ над перекладом й редагуванням перших військових статутів, та навчально-методичної літератури.
Вагомий внесок зробили в цю справу адмірал І. Тенюх, генерал-майор В. Мулява, генерал-лейтенант Г. Омельченко, генерал-лейтенант О. Скіпальський, капітан першого рангу С. Настенко, полковники: В. Лазоркін, П. Костюк, М. Селюк, С. Рудюк, В. Нагорнюк, Р. Костюк (світлої пам’яті) В. Солодяк майор І. Рожманов та багато інших.
З січня 1992 року разом з Міністром оборони України К. Морозовим організовували прийом присяги у військових частинах, військових комісаріатах, містах та селах України.
СОУ відіграла значну роль у формуванні Міністерства оборони України. Її членами було розроблене Положення про Міністерство оборони України, а члени Спілки склали групу консультантів першого Міністра оборони незалежної країни К.Морозова.
Спілка готувала й проводила науково-практичні конференції з питань реформування Збройних сил України. Завдяки зусиллям СОУ було створено Комітет з соціального захисту військовослужбовців при Кабінеті Міністрів України.
Члени СОУ брали участь у міждержавних переговорах про повернення в Україну українців-військовослужбовців Радянської Армії, ініціювали підпорядкування Чорноморського Флоту колишнього СРСР Україні, та виведення його російської частини з Криму.
В перші 3-4 роки, з часу проголошення Україною державного суверенітету України, осередки СОУ у військових гарнізонах перешкоджали вивезенню за межі України військового майна, техніки, озброєння, домагалися від командування військових частин служіння українській державі, виконання наказів Міністра оборони України, законів України.
За свою державницьку позицію багато з членів СОУ були звільнені з лав Збройних сил СНД, або ж уже неіснуючого на той час СРСР, як злочинці – за прийняття Присяги Державі Україна. І ми свідомо йшли на ці кроки будучи впевненими, що наша Батьківщина захистить нас.
Проте, переслідування з боку прихованих антиукраїнців на керівних посадах над патріотично налаштованими офіцерами – членами Спілки офіцерів України і в Збройних Силах України і досі не припиняються! Можна навести останні звільнення за державницькі переконання: полковника С. Литвина, полковника П. Костюка, капітана І рангу Мамчака. Але це свідчить, що СОУ на правильному шляху, який був започаткований І з’їздом… Боротьба за відродження України, Справедливість, порядність потребує жертовної боротьби патріотів…

Коли ви особисто стали спілчанином? Головою СОУ ? Які завдання ставить перед собою СОУ нині ? Що вдається реалізувати, а що - ні? З якої причини ?

Першою організацією СОУ в Полтавській області стала Пирятинська районна організація на чолі з полковником М. Кульчієм, делегатом І з’їзду СОУ. У серпні 1991 року під час проходження служби у Полтавському вищому командному зенітно-ракетному училищі. Капітан запасу О.Чіп ініціював створення СОУ в Полтавському гарнізоні.
Він надав нам Статут СОУ. Ініціаторами СОУ в Полтавському училищі стали полковники В.Мирончук, В.Козача, В.Каліберда та інші.
Мене було обрано головою СОУ училища. З 300 офіцерів училища 120 стали членами СОУ. Ми стали поширювати ідеї I та II з’їзду СОУ в гарнізоні, області.
Були створені осередки СОУ в обласному військоматі. Голова полковник А.Кулак. в Полтавському училищі зв’язку - голова п-к О.Шиманенко. У військових частинах зв’язку п-ки Ю.Боярський, Ф.Цьомка, авіаз’єднанні м-р А.Ганженко.
Ми почали їздити по області і пропагувати ідеї СОУ. В Миргороді головою був обраний п\п-к В. Третецький, в Кременчузі п-к С.Кузьменко…
У 1992 році мене було обрано головою обласної організації. З 1994 по 1998рр. очолював ВГО СОУ, в 2005р. знову обрано головою ВГО СОУ.
СОУ на сьогодні ставить завдання:
- через Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України сприяти будівництву національних Збройних Сил України;
- правовий захист військовослужбовців, ветеранів та членів їх сімей;
- військово-патріотичне виховання молоді.
В 1996 році 15 членів від СОУ брали активну участь у прийнятті Конституції України.
- Через Верховну Раду України, Кабінет Міністрів України вносимо пропозиції з зазначених питань.
Проводимо науково – практичні конференції, семінари, круглі столи, Щорічно традиційно проводимо автопробіг в місті Севастополі до Дня Флоту України, проводимо вшанування воїнів ІІ зимового походу армії УНР у селі Базар Житомирської області, Героїв Крут.
Не можу промовчати, що 29 січня 2011 року, коли Україна вшановувала пам'ять Героїв Крут, у Полтаві – міський голова організував «свято сала».
Сумно про це говорить, тому що в 1991- 2000 році такого «свята» націонал-демократичні сили Полтави ніколи би не дозволили… Деградація національних традицій набирає обертів. І це на Батьківщині І. Котляревського, С. Петлюри, М. Лисенка...
В межах своїх повноважень докладаємо зусиль для відродження України та її Збройних Сил. А щоби досягти завдань, які ставилися СОУ у 1991 році, недостатньо професійних якостей членів СОУ…
Одні професіонали отримавши завдяки СОУ високі звання, посади... припинили діяльність в організації, інші зустрівшись з труднощами та перешкодами, «розчарувались» в патріотичних ідеях, треті зайнялись виключно бізнесом, і говорять що бізнес та громадська (політична) діяльність не сумісні. В котрий раз наголошую: СОУ впроваджує в життя державну політику (а не партійну, корпоративну…) в галузі національної безпеки і оборони згідно ст. 36 Конституції та ст.5 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.»
Для виконання зазначених завдань потрібно перш за все високі моральні якості: чесність справедливість, порядність, любов до своєї землі не словами біля пам’ятника, а реальними жертовними справами, адже нагорода за справедливість є сама справедливість…
Як заповів Ісус Христос «Поступай з людьми так, як би ти хотів щоб з тобою поступали…»
Кому не подобається зазначена філософія, наведу слова Антуана де Сент-Екзюпері: «Себе засуджувати куди важче, аніж других. Якщо ти зумієш правильно судити себе, значить ти воістину мудрий.» «Маленький Принц»
Здається прості слова, але надзвичайно тяжко їх виконувати щоденно. Замість цього щодня ухвалюються десятки законів інших нормативно-правових актів, які мало хто виконує…
Щодо проблем, то не вдається:
- знайти розуміння у керівництва ЗСУ щодо співпраці на основі Конституції України, законів України, Статуту СОУ.
- Реалізації пропозицій щодо підняття престижу військової служби.

Як СОУ та ви особисто оцінюєте ситуацію в Україні ? Її причини та наслідки ?

Ситуація в Україні сьогодні нагадує початок 90-тих років в Україні.
Великою помилкою було введення пропорційної виборчої системи, яка відповідає інтересам великих олігархічних угрупувань.
Сьогодні конституційна назва – Народний депутат України не відповідає змісту представникам ВРУ. Правильно назвати – партійний депутат.
Сьогодні 97% громадян України, які мають право голосу не можуть реалізувати своє право бути обраним – загальний принцип виборчого права (ст. 71 Конституції України)
Щоби стати депутатом районної, обласної, ВРУ – громадянин повинен стати членом партії. Цього Конституція не передбачає.
Адже парламентарій – це посередник між виконавчою владою (яка здійснює примус) та громадянином, який є джерелом влади, який утримує владу сплачуючи податки.
До партій в Україні належать лише 2-3% громадян України. З 450 депутатів ВРУ в Києві проживають 300. На місцевому рівні картина приблизно подібна.
Які територіальні громади представляють ці депутати ?
Позиція СОУ однозначна.
Партії на рівні з територіальними громадами висовують своїх кандидатів.
В 450 одномандатних округах будуть на конкурувати партійні кандидати (за підтримки партійних структур, банків,…) з самовисуванцями, які проживають в цьому окрузі. Лише в такий спосіб кожний громадянин зможе реалізувати своє Конституційне право бути обраним.
Передбачаючи питання що зробить депутат, якщо він не об’єднаний в партію?
Досвід І і ІІ скликання Верховної Ради України підтверджують, що депутати обирались за мажоритарною системою, більш того, потрібно було набрати 50%+1 голос у другому турі. Саме такі депутати ухвалили Акт про Державну Незалежність України в 1991р, Конституцію України в 1996 році. А що робили і роблять партійні (об’єднані) депутати всім відомо…
Адже, відповідно до ст. 8 Конституції України існує пріоритет права…
Причини сьогоднішньої ситуації це перш за все, те що в основу буття покладено матеріалістичне сприйняття світу. Метою діяльності будь-якого підприємця є отримання прибутку (любою ціною). Метою діяльності, згідно статуту, будь-якої партії є прихід до влади (теж любою ціною).
Політики живуть від виборів до виборів. А виборцям відведена роль вболівальників, на зразок футболу. Вихованням, розвитком людини майже ніхто не займається.
Приватизація в промисловості засвідчило рівень «комуністичного виховання» приватизаторів. Сьогодні важливо не допустити приватизації сільськогосподарських земель. Торгувати потрібно хлібом, а не землею.
За останніми соціологічними опитуваннями 70% селян проти продажу землі. Тоді, як зрозуміти «стабілізаційну» політику правлячої партії, коли за вступ до НАТО лише 30% громадян України, то не можна йти проти волі більшості у 2007 році при розгляді питання щодо вступу України до НАТО.
А коли 70% селян проти, то це не заважає з 2012 року в Україні ввести ринок землі…?!
По-перше – члени партій можуть продавати і купувати свою землю і створити «партійний» ринок землі.
По-друге - земля у відповідності з Конституцією є загальнонародною власністю і без всенародного референдуму ніхто не має права запроваджувати ринок землі сільськогосподарського призначення.


Чому маємо нині саме такий розклад політичних сил, а не інший?  Як довго він триматиме і чому ?

Розклад політичних сил в Україні штучно сформований на останні 10 років. Саму Верховна Рада України інших рад не відображають інтереси основних груп громадян України. Капітал наймає за гроші політиків, політики обіцяють і говорять те, що хочуть чути люди, а після виборів політики свою нездатність списують на попередників, або говорять так «історично склалося». Забувають при цьому сказати, що хтось має ім’я, хто«складав цю історію». Сьогодні влада хоче, щоби в бюлетені не було графи «проти всіх» - це Європі сподобається. Європа до цього йшла 700-800 років. Україна лише в 1996 році ухвалила Конституцію…. І не все так в Європі добре…
В Україні мають бути свої традиції. До сьогодні член Євросоюзу В.Британія не ввела єдину валюту – євро, а послуговується своєю національною – фунтом стерлінгом. І в загалі у В.Британії не існує Конституції у нашому розумінні.
Колись Г.Сковорода сказав «…кожному городу нрав і права, кожний імєєт свій ум, голова…» Тобто вибір в першу чергу повинен бути українським, а потім євро-азійським.
Чи довго триватиме такий стан залежить від нас. Влада буде більш моральною, коли суспільство буде генерувати моральних політиків. Процес є взаємопов’язаним.
Більшовики знищили віру в Бога, «Там де не має Бога – там дозволено все» сказав в свій час світлої пам’яті правозахисник Ю. Литвин. Сьогодні в України дозволено все…
Тому маємо школу без віри, політику без честі, військо без патріотизму, державу без Божого благословення.
Маємо наслідки атеїстичного виховання…
На мою думку потрібно в першу чергу:
- Навернення до Бога;
- Економіка міри;
- Раціональне використання природних ресурсів.
А в загалі відповідь, на це питання, потребує окремого інтерв’ю…

Як буде діяти СОУ під час парламентських виборів 2012 року?  Кого і що підтримуватиме ?

Це визначить з’їзд напередодні виборів.

Коли ви особисто прийшли в політику ? Чому ? Чи вдалося досягти мету ? Яку ви перед собою ставили ?

В 1991 році як міг сприяв Незалежності України. Загальної мети вдалося досягнути – Україна отримала Незалежність де-юре. Тепер потрібно щоб Незалежність стала де-факто.
Питання:
8. Чим для вас особисто була Помаранчева революція ?
Відповідь:
Помаранчева революція – відстоювання основних загальнонаціональних принципів – справедливості, рівності всіх перед законом, захисту прав українців вирішувати вільно свою долю на своїй землі. Ці події засвідчили високий моральний потенціал українців, але на жаль переміг не Майдан, а сцена Майдану.

Яке ставлення СОУ до нинішньої ситуації в армії ? У який спосіб СОУ намагалася впливати на ці процеси протягом
останніх 20 років ?  Що вдалося, а що ні? Чому ?

Процеси, які проходять в армії – це дзеркальне відображення того, що відбувається в суспільстві. Фінансування ЗСУ здійснюється на рівні 0,8% від ВВП, у відповідності до Закону України «Про оборону» необхідно не менше 3% ВВП. Проголошена програма контрактної армії гальмується. Великі бюджетні затрати на програму, рекламу, а в результаті контрактників більше звільняється, аніж уклали контракт. У Збройних Силах України дефіцит лейтенантів, капітанів.
Техніка та озброєння на 80 % виробили свій ресурс експлуатації.
Грошове утримання, забезпечення житлом (близько 40 тис. безквартирних), пенсійне забезпечення потребують значного поліпшення.
Наші пропозиції щодо зазначених питань не находять відгуку у Кабінеті Міністрів України, Верховній Раді України. Наведу лише один приклад: в лютому 2006 року Спілка Офіцерів України разом з Комітетом Верховної Ради України на чолі з В.Мойсиком провели Парламентські слухання щодо соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, але до сьогодні не одна з рекомендацій не взяті до уваги як минулим, так і теперішнім урядом.
А щодо досягнень СОУ, то краще наведу факти:
«Важливу роль у протидії антидержавницьким силам відіграють патріотичні громадські організації оборонної спрямованості. На сьогодні найбільш чисельною і авторитетною є – Спілка офіцерів України...» Міністр Оборони України генерал-полковник К. Морозов, Директива № Д-30 31.08.1993
«За п’ять років у справу будівництва нашої незалежної держави, реформування і розбудови її Збройних Сил, військово-патріотичного виховання воїнів ... значний внесок зробила Спілка Офіцерів України...» Міністр Оборони України генерал-лейтенант О. Кузьмук, Директива № Д – 41 22.10.1996 року
«Вагомий внесок у справу будівництва та розвитку Збройних Сил України, військово-патріотичного виховання молоді, соціального та правового захисту військовослужбовців зробили такі громадські організації, як Спілка Офіцерів України...» Міністр Оборони України Ю. Єхануров, Директива № Д-13 від 27.04.2009

Як на вашу думку, чому так тяжко йде процес становлення української державності ?

Становлення державності будь-якої нації процес тяжкий та болісний. Землі України були під владою довгий час, різних імперій та держав з різними традиціями, правовою культурою, рівнем економіки, моральними принципами.
Особливо тяжкі наслідки 70 річного атеїзму. Маємо покоління, які виховані на тотальній брехні, ненависті … Тут доречні слова Ф. Достоєвського: «Людина, яка не вірить у загробне життя – страшна людина». Жовтневий переворот 1917 року породив людей: Швондерів з собачим серцем...
Нація – це не тільки державна, зовнішня спільність, але це і внутрішній етнос. Адже тільки те, що пропущено через духовність, через внутрішній світ людини, може бути довершеною спільністю. Сьогодні в Україні всі борються проти всіх… і головне, що кожен із нас вважає що він (добро) – бореться з ним (злом). Це вічна боротьба.
Сьогодні в Україні необхідне порозуміння в дуже широкому сенсі. Необхідно усвідомити кожному із нас частину зла, проти якого ти змагаєшся, а в своєму суперникові – припустити частинку добра, за яке ти борешся… в інший спосіб проблеми будуть наростати…

Петро Лисенко за матеріалами тижневика Інформбюлетень