Історик та громадський діяч Святослав Липовецький презентував сьогодні свою книгу «ОУН (бандерівці): фрагменти діяльності та боротьби». Крім автора, участь презентації взяли: Редактор газети "Шлях перемоги" Віктор Рог, голова Молодіжного Націоналістичного Конгресу Ярослав Іляш та голова Тернопільського осередку МНК Богдан Яремко.

Книга присвячена 70-річчю створення Революційного Проводу ОУН. Вона складається із 20 розділів, ілюстрованих світлинами з архіву автора та Центру досліджень визвольного руху. У книзі можна ознайомитися із матеріалами, які висвітлюють тематику визвольних змагань на Наддніпрянській, Західній та Карпатській Україні, гучними процесами над членами ОУН, життєписом Степана Бандери та Євгена Коновальця, спогадами про перебування націоналістів у місцях ув'язнення, хронікою створення УПА, діяльністю ОУН на еміграції, в підрадянській Україні та в період незалежності держави.

Нижче розміщуємо їхні відповіді на питання журналістів та читачів сайту «Новини Полтавщини».

Розкажіть, де вже презентували книгу? Які відгуки на неї?

Ярослав Іляш: Презентаційний тур розпочався з Рівненщини, потім була Острозька академія, форум видавців у Львові, Луцьк, Калуш, Тернопіль. Ця праця дуже зацікавила редактора відділу «Історична правда» видання «Українська Правда» Вахтанга Кіпіані. Він був своєрідним промоутером нашої книги серед журналістів. Ми вже близько 2 місяців презентуємо це видання по всій Україні і можемо говорити, що воно має достатній успіх. При тиражі 5 тис. екземплярів вже більша частина розійшлася. Це при тому, що ми не занадто активно її просуваємо, бо у кожного є ще своя робота.

Я не буду багато розповідати про книгу, але дуже красномовно про неї розповідає передмова: «Психологія стрільця на полі бою вже достатньо простудійована, але психологія підпільного борця-революціонера ще перед наукою закрита, непросліджена духова царина. Революціонери-підпільники - це грачі зі смертю. Це щось найкраще, що виплекало людство. Вони найкраще розуміють це місце зі Святого Письма: «Немає більшої любові, як життя своє віддати за друзів своїх»...

Чим ця книга відрізняється від інших подібних видань?

Святослав Липовецький: Для мене, насамперед, було важливо, що в останні роки дуже багато з'явилося матеріалів про український визвольний рух. Він є дуже фрагментарним. Для мене було важливо подати організацію від 1920 року до сьогодні. Тобто - це є структура на основі історії, про яку можна говорити і показати цілу визвольну боротьбу, у різній формі та різних країнах. Поляки у свій час навіть писали про «неблагонадійних» людей з концтабору "Береза Картузька". Навіть, якби уявити, що української нації не існує, то ці націоналісти, які знаходяться у "Березі Картузькій", їхнього запалу і віри, є достатньо, щоб націю створити. Отак поляки оцінювали українських націоналістів. Взагалі, це книга одна з небагатьох видань, де розповідається саме про ОУН. У цьому її й унікальність. Ця книга була задумана як універсальне видання для людей, які або взагалі нічого не знають, або й навіть тих, які знають багато чого, але на рівні фотографій можуть для себе щось знайти. Цікаво, що ця книга вже є у Віктора Януковича, Юлії Тимошенко і Віктора Ющенка.

Де ви брали матеріали для книги? Наскільки ця книга претендує на науковість? Які джерела і який жанр?

Святослав Липовецький: Ідея книги - це створення популярного видання про історію організації. Ми хотіли вмістити максимально багато фотографій. Ми також намагалися розмістити кілька художніх моментів - це і спогади, і поезія, і різноманітні вирізки із польських та чеських газет. Тут вміщені дві сторінки спогадів в'язнів-євреїв, які сиділи в радянських таборах. Це - їх найцікавіші спогади про українських націоналістів. Тобто ця книга - науково-популярне видання. Крім цього, кожну сторінку ми знизу дублювали англійською мовою на той випадок, якщо вона потрапила до рук людей, які не володіють українською мовою. Це - сукупна праця. Частина - з архіву Центру дослідження визвольного руху, частина - з архівів інших видань, документальні фотографії, які я сам фотографував. Не можна сказати, що ця книга з одного джерела. Але вона науково достовірна.

Які найрізкіші і найсхвальніші відгуки на вашу книгу?

Святослав Липовецький: Найприємніший відгук був у Харкові, коли ми робили презентацію у книгарні «Є». Прийшла жінка після презентації і сказала: «Я ніколи не була у Західній Україні, але ви, коли приїдете додому, то поклоніться тій землі, яка народжувала героїв». Різких відгуків, на жаль, не було.

До цього ми видавали серію коміксів, то на них були відгуки і Табачника, і російських видань, і польської «Жечі Посполітої». Я вважаю, що відсутність негативних відгуків - це поки що один з недоліків популяризації нашого видання. Може треба виділити якийсь невеликий наклад, щоб надіслати у російське посольство чи ще кудись...

Де зараз є ваші книги?

Святослав Липовецький: Принцип нашої роботи - це безпосереднє, живе спілкування з людьми. Основний акцент для нас - це громадськість. З нами співпрацює агенція «Наш формат», книгарня «Є» і велика мережа «Джерела М». Остання - це гартівня, яка розповсюджує книги по всіх книгарнях України. Я знаю, що багато книг замовили у Дніпропетровську область, Львівську, Донецьку, Івано-Франківську, Тернопільську і Крим. Багато також книг замовила діаспора у Великобританію, США та ін.

Ви говорили про спогади євреїв? Які вони: позитивні чи негативні?

Святослав Липовецький: Виключно позитивні! Якби писати книгу спогадів про українських націоналістів, то у євреїв залишилися одні з найкращих спогадів про них. У євреїв, які сиділи у радянських концтаборах, цілі книги вийшли про націоналістів. Тобто те, що я тут подав у книзі, - це просто штрихи, щоб люди мали уяву як це було. Я не спілкувався з ними особисто, але взяв цитати з їхніх книг.

Яка у вас освіта?

Святослав Липовецький: У мене дві освіти: перша - історик, а друга - журналістика. Освіту історика я здобував у Тернопільському університеті, а другу - в Інституті журналістики Київського національного університету Шевченка.

Якщо оцінювати об'єктивність книги за 10 бальною шкалою на скільки ви її оціните?

Святослав Липовецький: У Києві цю книгу обговорювали науковці. З тих мінусів, які вони озвучували, це те, що ми не всі події висвітлили. Але, коли я писав цю книгу, то свідомо так її називав, підкреслюючи, що це не є історією всієї організації, а тільки одного крила.

А взагалі я брав у книгу ті матеріали, які є не заангажованими. Для мене було принциповим використовувати різні джерела. Тобто тут є і спогади євреїв, які народились в Росії і ніколи може й не були в Україні, і матеріали з урядових комісій за часів Леоніда Кучми і т. д. Жоден факт з цієї книги не є кимось спростованим. Тобто якусь конкретну оцінку важко дати, але я старався висвітлити все об'єктивно. Усю цю інформацію люди можуть легко перевірити.

Попри велику кількість, в тому числі й позитивних публікацій, та попри розголос теми націоналізму та ОУН у пресі, все одно неприйняття у суспільстві є. Яка, на вашу думку, причина цього і як ви це будете виправляти?

Святослав Липовецький: Несприйняття - виключно через незнання. Ми будемо більше поширювати подібної літератури. Коли кожен зможе почитати її і аргументовано дискутувати, тоді ситуація виправиться. А у нас зараз в країні виключно спекуляції і незнання.

Скільки книг ви плануєте залишити у Полтаві і як їх тут будете розповсюджувати?

Дмитро Жмайло: Наша організація - Молодіжний націоналістичний конгрес - буде поширювати цю книгу серед молоді, особливо серед старшокласників. Діти мають знати свої історію. Так само її можна буде вільно придбати через наш осередок. Тобто: хто захоче, той зможе купити у Полтаві цю книгу.

Крім цього, сьогодні о 18:00 - презентація у мистецькій кав'ярні «Сто доріг». Там також можна буде цю книгу придбати. Але Полтава є пріоритетним регіоном у розповсюдженні такої унікальної літератури. Загалом, сьогодні у Полтаву ми привезли з собою 100 примірників.

Скільки коштів ви витратили на видання цієї книги і де взяли гроші?

Ярослав Іляш: Є люди, які вже себе реалізували у громадському та бізнесовому житті і мають певний статус у політиці чи підприємництві - вони й дають кошти.

Крім цього, є люди, які просто добровільно присилають кошти. До речі, є дуже багато пенсіонерів, які присилають там по 20, 50, 100 грн. нам на рахунок. Ми потім звітуємо, на що вони пішли. В залежності від магазину, ця книга коштує від 20 до 40 грн.

Сюди входять витрати на транспортування, собівартість видання і т. д. А ми потратили на друк книги 60 тис. грн. Але це - найбільший тираж націоналістичної книги за останні 10 років.