Сьогодні всі ключові владні місця в України зайняли люди, яких за політичним світоглядом та ідеологією можна без перебільшень назвати малоросами. Без образ. Можливо, для багатьох із них це навіть буде компліментом.

Малоросійство взагалі то не образа і не ярлик, адже цей вид світогляду навіть претендує на статус офіційної ідеології локального масштабу, а за визначенням - це комплекс провінціалізму серед частини українського народу, зумовлений довгим перебуванням у складі Російської імперії. Воно виявляється у байдужому та часто негативному ставленні до українських національно-державницьких традицій, прагнень і активній підтримці російської культури і великодержавної політики. Великий український державницький мислитель та ідеолог українського консерватизму В. Липинський визначив малоросійство як "хворобу бездержавності". Малороси не вважають себе українцями – на їх погляд, українці та українство – це результати агентурної підривної роботи японських, німецьких, австрійських, польських чи американських спецслужб з метою розколоти «єдину Русь». Малороси фанатіють від всього російського – «рідного та близького» їхньому яничарському серцю та кохають все російське: культуру, літературу, мистецтво, музику, водночас щиро ненавидячи та зневажаючи все українське, як вороже «єдиній слов'янській культурі». Та все б залишилося на рівні маргінальних сходок у дешевих кабаках українських міст і розмов за пивом про «нашу Росію», російську культуру, переплетених байками російських історико-політичних міфів, якби малороси раптом не прийшли до влади в Україні.

Але те, що роблять малороси при владі – це руйнація української держави. За два місяці свого правління малороси провели стільки диверсій, як у внутрішній, так і у зовнішній політиці нашої держави, що розгрібати їх наслідки майбутня українська влада буде, мабуть, з десяток років.

Характерною особливістю мислення малороса є сліпота. Малорос не бачить нічого, крім Росії, до того ж Росії не реальної, а міфічної, «братерської», «слов’янської» та «православної». Він - як сліпець: не здатен побачити агресивної політики Росії щодо України, російського економічного шантажу та енергетичного зашморгу, кремлівської інформаційної війни проти України - війни на знищення. Наголошую, малорос не побачить навіть російських танків на згарищах українських міст, а побачить лише «возз’єднання братніх слов'янських сестер», і цей момент буде для нього вершиною його задоволення, закономірним та неминучим історичним моментом. І виходячи з таких принципів, малороси ведуть державну політику щодо Росії.

Росія вдало користується глупотою українських малоросів. Яскравим прикладом «розводу малоросів» є Харківські угоди щодо російського Чорноморського флоту. Так, знизивши ціну за газ на 100 доларів за тисячу кубометрів (що приблизно рівнозначно ціні для Німеччини), Росія отримала право базування свого флоту на українській території до 2042 року, а також знижки на транзит газу Україною і одержала на додачу під контроль всю атомну, авіаційну та енергетичну сфери України. Хоча, як зазначає ряд експертів, Україна могла знизити собі ціну на газ мінімум на 100 доларів за тисячу кубів, якби пообіцяла Росії найближчим часом не вступати в НАТО (куди нас і так не беруть), і не втративши фактично нічого, укласти вигідний економічний контакт.

Російська Федерація провела типовий та знайомий для лідера малоросів «розвод лохів». Росія на рівному місці підняла ціни на газ для України до найвищих в Європі, душачи цим самим нашу економіку, а потім погодилася зробити їх ринковими, - такими ж, як для Німеччини та Чехії, забравши взамін контроль над ключовими галузями української держави. Завтра ціна на газ на світовому ринку підніметься до 400 доларів за тисячу кубів, внаслідок логічного вичерпання природних ресурсів або банального вибуху чи військового конфлікту в якійсь нафтогазовій державі, і Україна втрачає «пільгову» ціну для своїх олігархів, попередньо віддавши Росії найцінніші галузі та підприємства та залишаючись під контролем російського флоту до середини ХХІ століття. І що найцікавіше – команда В.Януковича переконувала всіх у своєму «професіоналізмі» щодо захисту державних інтересів. Малороси дійсно працюють професійно, правда в інтересах іншої держави.

Подібним чином малороси працюють і в інших сферах, зокрема, в стосунках зі США, яким Янукович поспішив віддати високозбагачений уран з науково-дослідних інститутів, адже малороси звикли схилятися та запобігати перед сильними та незалежними країнами, а особливо перед тими, перед якими і їхня «Великоросія» де-факто схиляється. Що найцікавіше – ні Л.Кучма, ні «американський агент» В.Ющенко Сполученим Штатам серйозних технологій та елементів озброєнь не віддавали, а «парень донецкий» поспішив покласти до ніг американців останні елементи науково-технічного потенціалу та єдиної потенційно вагомої складової частини оборонного комплексу України. Саме так вчинив би кожен свідомий малорос і президент з сумлінням підтримує статус цього гордого для нього звання.

Сьогодні малороси з Адміністрації президента та Кабінету міністрів роблять все можливе, щоб остаточно «возз’єднати» Україну з Росією, використовують всі доступні можливості, щоб продати, віддати і навіть подарувати Росії українські підприємства, заводи, технології, контроль над цілими стратегічними галузями нашої країни. Поки є час, їм потрібно якомога більше шматків української економіки, а скоро і території віддати Росії, прив’язати міцно Україну до російської орбіти, стягнути міждержавними договорами та відповідальністю, щоб навіть українська влада, яка, вони чудово знають, прийде після них, не могла звільнитися від російської кабали.

Наступними логічними кроками їхнього правління буде здача українських нафтогазових трубопроводів, Південмашу, хімічних комбінатів та морських портів, стратегічних військових підприємств. Але щоб не було великої паніки серед українців, звичайно ж все передадуть «демократично» - створять «консорціуми», якими буде вже володіти не Україна, а міжнародні партнери, тобто Росія та її офшорні закордонні агенти.

Таким чином малоросійський уряд, коаліція та президент захищають державні інтереси України, проте захищати їх по справжньому вони не здатні. Вони можуть лише загнати Україну в російську боргову яму, понабирати російських кредитів, віддати росіянам усе, що тільки зможуть віддати, і, як кульмінація, вступити у економічний та військово-політичний російський союз, щоб поставити остаточну крапку на українській незалежності.

І здійснюють вони такі руйнуючі для українського державного суверенітету удари не лише тому, що їм потрібно розрахуватися за фінансування своєї виборчої кампанії, а суто з ідейних переконань – адже вони хочуть, щоб Україна стала нарешті і їхньою батьківщиною – Малоросією, губернією оновленої російської імперії.