9 березня відбулося нагородження шевченківських лауреатів цього року. Серед них — і автор «Дня» Оксана Пахльовська. Вона не змогла приїхати до України на церемонію у зв’язку з початком нового семестру в Римському університеті, де пані Оксана викладає. Оксана Пахльовська попросила письменницю і члена Комітету з премії Марію Матіос передати слова вдячності організаторам церемонії та написала «кілька слів про символічний аспект цієї винагороди», які ми і пропонуємо вашій увазі.

...Нагорода, що має ім’я Шевченка, — це не так премія, як моральний імператив, вага відповідальності перед вічністю — і сучасністю — цього Поета.

Україна — вкотре! — в облозі. В облозі риторики. Імітації. Обману. Насилля над її історією.

В облозі фальшивої любові до України і реальної до неї зненависті.

Основна цьому причина: як і в ХVІІ столітті, ХІХ чи ХХ, Україна перебуває в епіцентрі протистояння Росії та Європи.

Тому в день народження великого поета України ми насамперед маємо почути його Слово — те Слово, яке Поет, як старозавітний пророк, поставив «на сторожі» нації. До цього нас змушує інтелектуальна чесність.

Поет, якого російська держава боялася так, що заборонила не лише писати, а й малювати, із засланських своїх степів бачив не лише нову Україну, а й майбутню Європу. В тодішній Європі — поряд із Міцкевичем і Байроном, Гейне та Леопарді — Шевченко був одним із найрадикальніших поборників свободи — свободи кожної окремої людини, свободи кожного народу — від Фінляндії до Кавказу, від азійських країн до Молдови, Чехії, Польщі. А свобода — це базова цінність європейської цивілізації.

Шевченко ніколи не йшов на компроміс із владою, сказавши словами царя Давида:

• Блаженний муж на лукаву
  Не вступає раду...

Тому його Голос розхитав фундамент Імперії. Тому його Голос розколював мури в’язниці під назвою СРСР. Ці дві антилюдські системи впали. Поет сьогодні з нами. Але нещадне його бачення сьогоднішнього суспільства:

• ...Оглухли, не чують;
  Кайданами міняються,
  Правдою торгують.

Презирливий його лазерний погляд на український політикум:

• Раби, підніжки, грязь
  Москви...

Непримиренний його моральний вирок одержавленому православ’ю:

• ...І візантійський Саваоф
  Одурить! Не одурить Бог,
  Карать і миловать не буде:
  Ми не раби його — ми люде!

Тривожне його питання:

• ...коли
  Ми діждемося Вашингтона
  З новим і праведним законом?

Ствердна його відповідь:

• А діждемось-таки колись.

Вергілій українського Пекла, нам з вами Шевченко залишив заповіт:

• ... будьте люди,
  Бо лихо вам буде.

Лише це дасть нам право на надію:

• Діла добрих оновляться,
  Діла злих загинуть.

Вогненна печать Генія на сувої національної Історії:

• Борітеся — поборете!